виникнення античної літератури їїх роль у світовій цивілізації.

Анти́чна літерату́ра (від лат. antiquus — «стародавній») — література стародавніх греків і римлян, Середземного моря (на Балканському та Апеннінському півостровах та на прилеглих островах і узбережжях). Її письмові пам'ятки, створені на діалектах грецької мови і латинською мовою, належать до 1 тисячоліття до н.е. і початку 1 тисячоліття н. е. Антична література складається з двох національних літератур: давньогрецької та давньоримської. Історично грецька література передувала римській.

Антична література - це не притрушені музейним пилом фоліанти, які людство зберігає задля демонстрації своєї пошани до старожитностей. Вона жива й нині, і це зовсім не красива фраза. Саме щодо античної спадщини найповнішою мірою справджуються слова М. Гоголя про те, що "в літературнім світі смерті немає, і небіжники так само, як і живі, втручаються у справи живих." Загальні відомості. В античній літературі сформувалися основні жанри європейської літератури в їхніх архаїчних формах і основи науки про літературу. Естетична наука античності визначила три основні літературні роди: епос, лірику і драму (Арістотель), ця класифікація зберігає своє базове значення донині.

Список використаної літератури. Вступ. Поняття «античність» з'явилось в епоху Відродження. Тоді італійські гуманісти запровадили термін «античний» для визначення греко-римської культури, найстародавнішої з відомих у той час. «Античність» (від лат. antiguus) вживається в двох змістовних значеннях. Античний - такий, що відноситься до культури стародавніх греків і римлян. Хронологічні рамки античності - приблизно з XI ст. до н.е. до V ст. н.е., коли перестала існувати Західна Римська імперія. Античність характеризується виникненням і формуванням держави. Тоді відбувалися перші спроби виходу людини з природи й перехід до її пізнання.

Курсом історії “Античної літератури” традиційно розпочинається вивчення світової літератури в гуманітарних вузах. Завдання курсу — познайомити студентів із найвизначнішими творами давньогрецьких і римських авторів, на основі новітньої методології сформувати уявлення про специфіку першої в Європі художньої літератури і розкрити її значення в загальному світовому літературному процесі. Географічні й історичні межі античної цивілізації, її політико-економічні засади. Термін “античний”, “античність” походить від лат. слова antiguus — “давній”, “стародавній”. Тобто, антична література — це давні літератури Європи, літератури давніх греків і римлян.

У виданні розглядаються основні віхи літературного процесу від давнини до сучасності. Репрезентуються визначні літературні епохи у контексті розвитку мистецтва та філософської думки. Основна увага приділяється розгляду літературних напрямів і течій, їх характерних ознак та еволюції в історії світової літератури - АНТИЧНІСТЬ

Анти́чна літерату́ра (від лат. antiquus — стародавній) — це література стародавніх греків і римлян, яка розвивалася в басейні Середземного моря (на Балканському та Апеннінському півостровах та на прилеглих островах і узбережжях). В античній літературі сформувалися основні жанри європейської літератури в їхніх архаїчних формах і основи науки про літературу. Естетична наука античності визначила три основні літературні роди: епос, лірику і драму (Арістотель), ця класифікація зберігає своє базове значення донині. Богам відведена центральна роль лише в деяких спеціальних видах міфів — космогоніях — міфах про походження світу, та теогоніях — міфах про походження богів.

Антична література (від лат. Antiquus - стародавній) - література древніх греків і римлян, яка розвивалася в басейні Середземного моря (на Балканському та Апеннінському півостровах та на прилеглих островах і узбережжях). Її письмові пам'ятки, створені на діалектах грецької мови та латини, відносяться до 1 тисячоліття до н.е. і початку 1 тисячоліття н.е. Антична література складається з двох національних літератур: давньогрецької і давньоримській. Історично грецька література передувала римській. Антична культура стала основою всієї західної цивілізації і мистецтва. Паралельно з античної розвивалися інші стародавні культури і, відповідно, літератури: старокитайська, давньоіндійська, давньоіранського.

Антична (давньогрецька і римська) література — презентація з світової літератури на порталі GDZ4YOU — з нами вчитись дійсно легко, відчуй це! У більш вузькому розумінні античністю вважають історію стародавньої (архаїчної) та класичної Греції, еллінізму та Римської імперії. Слайд #3. Загальна періодизація Рання античність (VIII ст. до н. е. - II ст. до н. е.) - зародження Грецької держави, Класична античність (І ст. до н. е. - II ст. н е.) - час єдності греко-римської цивілізації, Пізня античність (III-VI ст. н. е.) - розпад Римської імперії. Розпад Західної Римської Імперії ознаменував собою початок нової епохи - середньовіччя. Слайд #4.

Антична література – це література стародавніх греків і римлян, яка розвивалася в басейні Середземного моря (на Балканському та Апеннінському півостровах та на прилеглих островах і узбережжях). Виникнення літератури пов’язане із розпадом родових зв’язків всередині полісної громади і підвищенням особистої самосвідомості індивіда, яке ще не переходить у відокремлення від колективу. Есхілівський Прометей виступає як першовідкривач усіх здобутків цивілізації: він не лише навчив людей використовувати вогонь, а й відкрив для них лічбу і писемність, науку будівництва житла та кораблів, приручення диких тварин і видобуток корисних копалин.

Антична цивілізація. Спадщина давньогрецької літератури. Зміст. I. Історичні передумови виникнення давньогрецької літератури. 1. Предмет і значення літератури Древньої Греції. 2. Античне рабовласницьке суспільство Греції. 3. Грецькі племена й прислівники. 4. Мова давньогрецької літератури. II. Джерела давньогрецької літератури. 1. Народно-поетична творчість і міфологія. 2. Казки, байки (есоп) , загадки й прислів'я. 3. Народна пісня, її походження й форми. III. Поеми Гомера. 1. Сказання про Троянську війну. 2. Загальний характер поем. 3. Головні образи поем. 4. Значення поем Гомера. IV. Фо

Анти́чна літерату́ра (від лат. antiquus — стародавній) — це література стародавніх греків і римлян, яка розвивалася в басейні Середземного моря (на Балканському та Апеннінському півостровах та на прилеглих островах і узбережжях). Її письмові пам’ятки, створені на діалектах грецької мови і латинською мовою, належать до 1 тисячоліття до н.е. і початку 1 тисячоліття н.е. Антична література складається з двох національних літератур: давньогрецької та давньоримської. Історично грецька література передувала римській. Антична міфологія — міфологія Давньої Греції та Риму. Традиційно в західній культур

Анти́чна літерату́ра — сукупність творів, написаних у Давній Греції та Римі приблизно від 8 ст. до н. е. до 5 ст. н. е.; найдавніша з європейських літератур. У її межах розрізняють давньогрецьку (історично перша) та давньоримську літературу. Анти́чна літерату́ра — сукупність творів, написаних у Давній Греції та Римі приблизно від 8 ст. до н. е. до 5 ст. н. е.; найдавніша з європейських літератур. У її межах розрізняють давньогрецьку (історично перша) та давньоримську літературу. Велику частину античних творів втрачено. Однак збережена спадщина — впливовий чинник розвитку світової культури всіх часів. Зміст. 1 Давньогрецька література.

Антична література, література стародавніх греків і римлян, також представляє собою специфічне єдність, утворюючи особливу щабель у розвитку світової літератури. При цьому римська література почала розвиватися значно пізніше грецької. Історичне значення античної літератури, її роль в світовому літературному процесі полягають, проте, не тільки в тому, що в ній «виникли» і від неї ведуть свій початок багато жанрів, що піддавалися згодом значних трансформацій в зв'язку з потребами пізнішого мистецтва; набагато істотніше неодноразові повернення європейської літератури до античності, як до творчого джерела, з якого черпалися теми і принципи їх художньої обробки.