як ви розумієте вислів право є втіленням добра і справедливості

Тема 1. Основи теорії держави і права. Завдання для самостійної роботи. 1. Складіть опорний конспект за планом: а) Поняття і види влади. Особливості державної влади. б) Держави, що існували на території сучасної України. в) Правові пам’ятки історії України. г) Право як суспільне явище (об’єктивне право) і право як конкретне повноваження особи(суб’єктивне право). д) Співвідношення права та закону. Назвіть основні принципи, на яких будується апарат держави. Як ви розумієте вислів «Право є втіленням добра і справедливості»? ЛІТЕРАТУРА. 1. Правознавство: підручник для студ. ВНЗ / Л.І. Берлаг, С.С. Бичкова, Л.О. Карпенко та ін. – К.: Правова єдність, 2008. – 792 с. 2. Правознавство: підручник / авт. кол.

Справедливість як основний принцип природного права внутрішньо властива праву, яке повинне являти собою не стільки зовнішню примусову силу, скільки припис діяти по справедливості. Не випадково слова "правильне", "правда", "справедливість" і "право" мають один корінь. Звідси ж і тотожність давньоримських понять jus (право) і justitia (справедливість). До н.е.). Єдність права і справедливості зафіксовано у формулах римського права: "право є мистецтво добра і справедливості"; "в праві потрібно в максимальній мірі звертати увагу на справедливість"; "розпорядження права наступні: чесно жити, іншого не ображати, кожному віддавати належне".

Іншими словами право є нормативно закріплена справедливість. Право ґрунтується на ідеї справедливості. Загальний принцип, який можна виявити, аналізуючи різні втілення ідеї справедливості, полягає в тому, що по відношенню один до одного люди мають право на визначений відносний стан рівності чи нерівності, відповідно до якого розподіляються труднощі чи блага. Призначенням справедливості традиційно вважається підтримка і відтворення рівноваги чи рівної міри. Добро – поняття для позначення позитивної цінності, мистецтва здійснення вчинку в благо іншого в будь-якій конкретній ситуації. Духовні цінності – це сфера неутилітарних і неінструментальних цінностей, зв'язаних із сенсом життя і призначенням людини.

Справедливість. Майбутнє як втілення ідеалу, зокрема й ідеї добра, немислиме без справедливості. Віра в її торжество є неодмінною передумовою високоморального буття людини. Ця віра, однак, не повинна бути сліпою, а має ґрунтуватися на знанні природи і сутності справедливості. Без цього не побудувати суспільства на засадах справедливості. Справедливість — загальне співвідношення цінностей, благ між собою і конкретний розподіл їх між індивідами, належний порядок людського співжиття, який відповідає уявленням про сутність людини і її невід'ємні права. Про справедливість розмірковували ще дав

Сократ, наприклад, розумів справедливість як “проходження мудрості, істинному знання, порядку речей, законам”, Платона — як подання до душі про вищому благо, Аристотель — як “душевну чеснота, яке у тому, аби вистачило всім віддати належне”. Він вважає право "критерієм справедливості", аУльпиан — "мистецтвом добра, рівності та справедливості яких". Справедливість — це найвищий цінність у праві. Наприклад,В.С.Нерсесянец в “Філософії права” пише: “справедливість — категорія і характеристика правова, а чи невнеправовая (не моральна, моральна, релігійна тощо.). Понад те, лише право і безсторонньо.”

Принцип справедливості – основоположний принцип права, який являє собою ідею домірності вкладеного та отриманого в усіх сферах життєдіяльності людини та їхнього правового забезпечення, а також передбачає вимогу відповідності між практичною роллю різних індивідів (соціальних груп) у житті суспільства та їхнім соціальним становищем, між їхніми правами та обов'язками, правопорушенням і відповідальністю, заслугами людей та їхнім суспільним визнанням. Якщо розуміти справедливість як вищий принцип людського життя та основу — М., 1977. Тертишник В. Право є мистецтво добра і справедливості / В. Тертишник // Кримінальне право України: Довідково-бібліографічний посібник.

Право — система загальнообов'язкових, формально визначених, гарантованих і забезпечених державою правил поведінки, що регулюють відносини між людьми в соціально неоднорідному суспільстві. Гендерний — пов'язаний із розрізненням жінок і чоловіків за біологічною статтю. • Краще запалити свічку, ніж проклинати темряву. • Сміливим і впевненим стають, коли дивляться страху в очі. Треба робити те, чого, здавалося б, не зможеш. Поміркуйте над наведеними висловами Е. Рузвельт. Як ви їх розумієте? Поділіться своїми міркуваннями з однокласниками. ВИСНОВКИ.

Проблема рівності у праві була і є об’єктом дослідження мислителів усіх епох. Так, на загальнотеоретичному рівні вчення про рівність як категорію права досліджувалося у працях видатних стародавніх мислителів і філософів – Сократа, Платона, Аристотеля, Демокрита, Марка Аврелія, Сенеки тощо, середньовічних мислителів – Фоми Аквінського, Ніколо Макіавеллі, Томаса Мора, Томазо Кампанелли. Правда і справедливість являються рівністю. Таким чином, рівність вперше отримує юридичне значення. Критикуючи демократію, де править натовп і немає місця кращим, Геракліт виступав за правління кращих.

· евдемоністичні концепції добра проголошують сутністю Добра і вищим моральним Благом щастя. Безперечно, можна сказати, що задоволення – це Добро, благо – це Добро, корисне – Добро, щастя, досконалість, любов, здоров’я, виконання морального обов’язку. Однак, зазначимо, що не можна сказати навпаки, що Добро – це корисне і тільки корисне, що Добро – це бажане і тільки бажане. І захист природи, і збереження національних традицій, і усмішка рідної людини – все це є Добро. Справедливість – поняття небезпечне. Всі соціальні революції є „бунтами справедливості проти права”. Боротьба за справедливість часто призводить до жертв і страждань. Любов повинна стежити за справедливістю.

Як визначали мислителі давнини: право – мистецтво добра та справедливості, а справедливість є найвищою правовою цінністю. Термін «справедливість» походить від латинського «justitia» і означає соціально-етичну та морально-правову категорію, один із основних принципів. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозахисну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Справедливість — одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Він вважав право "Критерієм справедливості", а Ульпіан - "мистецтвом добра, рівності і справедливості ". Цицерон дає свою концепцію, тісно пов'язуючи справедливість з правом, тому по ньому правитель повинен володіти основами права, без знання яких ніхто не може бути справедливий. Причому, справедливість розуміється Цицероном як вічне, незмінне і невід'ємне властивість і природи в цілому, і людської природи. Саме тому, якщо закон несправедливий і суперечить природному законом, то він є законом не більше, ніж рішення, прийняті розбійниками. В Водночас Цицерон, у від

Якщо ми стверджуємо, що аби бути таким справжнє право повинно відповідати моралі (моральності), то ми тим самим стверджуємо, що справжнє право – це право, яке захищає добро і протистоїть злу, право, яке є втіленням справедливості. В. Нерсесянц розуміє можливість реалізації справедливості виключно правовими засобами. Майкл Сендел, автор книги «Справедливість. Справедливість і право – це ті категорії, які нерозривно пов’язані між собою, вони є частинами одне одного, є взаємозумовленими та взаємовизначальними. Саме їх реальність, їх практична потреба суспільством є підтвердженням їх жит-тєздатності.

1. Право повинне бути втіленням справедливості і свободи. 2. Право є регулятором суспільних відносин. 3. Право є обов’язкове для виконання. Головними сутнісними рисами права є те, що воно повинно бути втіленням справедливості і свободи. Справедливість розуміється по-різному. У буддійському вченні про карму справедливість розглядається як доля, як неминуча оплата за здійснення у минулому та теперішньому житті. У Демокрита під справедливістю розумілась «правота», «законне діло», «виконання обов’язку».

Обладнання: записи висловів видатних людей про добро, приказок та приповідок, картки для роботи з прислів'ями, плакати з правилами доброти, ввічливості, оповідання за темою. На дошці вислови: Ми, люди, народжені для того, щоб допомагати один одному, як рука допомагає руці. (Мудрець). В основі цих характеристик лежить поняття добра, совісті, справедливості, ввічливості. От і поговоримо сьогодні про них. В цих питаннях наш народ має великий досвід, який знайшов своє вираження у прислів'ях, приповідках та казках. Олексій Довгий Учитель: Визначте, як ви розумієте, що означає «добро»? Учень: Добро - це позитивне, хороше, корисне Учитель,Діти!

Справедливими вважають людей, які виконують закон і відповідають добром на добро, а несправедливими - чинящих свавілля, що порушують права інших людей (які позбавляють їх свободи і майна). Справедливим визнається нагорода кожному по заслугах і відповідно несправедливим - незаслужені почесті і покарання. Зв'язок справедливості і рівності була відчута ще в первісному суспільстві і знайшла відображення в інституті кровної помсти (вимога відплати): поступай по відношенню до інших так, як вони надходять по відношенню до тебе, або «око за око, зуб за зуб». Проте до цих пір більшість з нас справедливість розуміють насамперед як рівність. Як ви зрозуміли вислів давньогрецького мислителя?

З позицій природного права справедливість – це застосування моральних вимог як вимог правових до актів цивільного законодавства, це поняття про належне, яке відповідає розумінню сутності людини і її прав. Дуже часто справедли-вість розуміють як рівність пропорцій або як концепцію пропорційності обраних засобів пос-тавленій меті. Справедливість конкретна й уні-версальна за сферами використання категорія, що адекватно може бути реалізована через неви-черпну багатоманітність правозастосовної діяль-ності і захищається судом. Принцип справедливості прямо не закріп-лений в Конституції України, але його сутність втілена в окремих її статтях.

Ідея Амонашвілі проводити уроки добра, уроки серця, уроки щастя знайшли своє відображення у формуванні етичної культури молодших школярів. Діти вперше пізнають на смак добро і зло та вирішують для себе одвічну проблему бути чи не бути. Чи вибрати тернистий шлях добра і сіяча мудрості, утверджувача справедливості, чи пливти за течією річки життя. Зміст програм та підручників у початковій школі має великі можливості для духовно-морального виховання. - Як ви розумієте ці слова? - Про кого так говорять? Багато письменників і поетів у своїх творах схвалюють добро і засуджують зло. І. сьогодні ми ознайомимося з творами Василя Сухомлинського – великого педагога, мудрого учителя, чудовою людиною.

Ознаки справедливості: - справедливість, на відміну від всіх інших етичних категорій, зокрема, добра, честі, гідності, що дають оцінку деяким явищам самостійно, оцінюється у співвідношенні протилежних явищ, цінностей з позицій благ і антиблаг; - справедливість має конкретно-історичний характер. Кожна нова епоха, кожна культура міру справедливості визначає по-різному; - справедливість має як об'єктивний характер (нагорода за вчинене діяння, покарання за аморальний вчинок), так і умовний (оцінювання знань). Моральний вчинок. Моральний вчинок — це різновид вчинку.

Проблема добра і зла, їх абсолютного, трансцендентального і буденного, земного втілення, їх взаємозв’язок один з одним і можливість перетікання одного в інше здавна хвилювала кращі уми людства. І якщо в Середні століття добро і зло трактувалося, переважно, з релігійної, християнської позиції, то в епоху Нового часу до них стали застосовуватися більш тверезі і неоднозначні методи оцінки. У своїй поетичній трагедії Гете намагається розкрити справжню сутність двох непримиренних станів буття, і починає він зі знакових для будь-якого християнина фігур – Бога і Диявола, що носить у трагедії ім’я Меф